Присвійні займенники в іспанській: таблиця, mi і mío, su і suyo — і де «мій» не потрібен

Таблиця всіх форм, коли потрібна повна форма (un amigo mío, es mía, el mío), як уточнити двозначне su і чому іспанець каже me duele la cabeza, а не mi cabeza.

У чаті мешканців будинку питають: ¿De quién es la bici del rellano? — чий велосипед на сходовому майданчику? Ви пишете es mi, і сусід чемно перепитує. Правильно — es mía: після ser потрібна повна форма, і в жіночому роді, бо bici жіночого роду, навіть якщо велосипед ваш, а ви чоловік.

Гірше інше. «Він узяв свою машину» і «він узяв його машину» іспанською звучать однаково — cogió su coche: слова «свій» в іспанській немає, і одне su означає «його», «її», «їхній» і «ваш». Натомість звичка казати «у мене болить голова», а не «моя голова болить», тут грає на вашому боці: іспанець теж скаже me duele la cabeza, без «моя».

Усі присвійні форми в одній таблиці

Короткі форми стоять перед іменником. Повні — після іменника, після ser або з артиклем замість іменника.

Стежте за наголосами в першому стовпці. Tu без наголосу — «твій», tú з наголосом — «ти»: tú tienes tu llave (у тебе твій ключ). Mi і mí розрізняються так само: mi piso (моя квартира), але a mí me gusta (мені подобається).

Що вчити одразу: увесь перший стовпець, разом із vuestro. Із su зазвичай досить контексту; de él, de ella і de usted достатньо впізнавати на слух і діставати, коли вас перепитали ¿de quién? (чиє?).

З чим узгоджуються mi, tu, su?

З предметом. Тут українська інтуїція допомагає: «моя книжка» і в чоловіка, і в жінки. А от англійська підводить тих, хто вчив іспанську через неї: там his і her дивляться на людину, а su — тільки на річ. Su hija — його донька або її донька. Sus llaves — його ключі або її ключі; закінчення -s стоїть тому, що ключів кілька.

Рід змінюють лише nuestro і vuestro: nuestra casa (наш дім — casa жіночого роду), vuestro coche (ваша машина — coche чоловічого). Mi, tu і su змінюються тільки за числом: mi amiga, mi amigo, mis amigos.

В Іспанії vuestro — звичайне щоденне слово, хоча курси з латиноамериканським ухилом його майже не дають. Кличете друзів на день народження дитини — і самі не помітите, як наберете ¿venís con vuestros hijos? (ви з дітьми прийдете?). Винятки всередині країни — Канари й частина західної Андалусії: там, як у Латинській Америці, до будь-якої групи звертаються на ustedes і замість vuestro кажуть su або de ustedes.

Коли su може бути чиїм завгодно

Fui a casa de Laura y de su hermano (я був у Лаури та її брата) — тут усе ясно. А от Laura y Pablo viven juntos; su coche no ha pasado la ITV (Лаура й Пабло живуть разом; машина не пройшла ITV — обов'язковий техогляд) — чия машина?

Іспанці в такому разі міняють su на артикль і додають de + власника: el coche de ella (її машина), el coche de él (його), el coche de ellos (їхня). Чутимете це частіше, ніж казатимете; самим знадобиться, коли співрозмовник перепитає ¿de quién?

З usted уточнюють через de usted. У реєстратурі centro de salud (районної поліклініки) ви простягаєте tarjeta sanitaria — медичну картку, у Валенсійській спільноті її називають SIP, — і чимало працівників сьогодні спокійно скажуть вам «ти». Якщо ж ні, картка, забута на стійці, — su tarjeta, а в переповненій приймальні вас гукнуть: ¿es de usted esta tarjeta? Переходите на «ви» — і кожне tu у фразі стає su; коли це робити, докладно в статті про tú і usted в Іспанії.

Mi чи mío: коли потрібна повна форма

Після іменника. Un amigo mío — «один мій друг», «мій знайомий»: один із кількох, про якого кажуть уперше. Mi amigo передбачає, що співрозмовник уже знає, про кого мова. Unos primos míos viven en Gandía — у мене двоюрідні брати живуть у Гандії. У вигуках і пестливих звертаннях той самий порядок: ¡Dios mío! (боже мій!), ¡madre mía! (іспанське «оце так»), hijo mío (синку, а то й просто «любий мій»), cariño mío (коханий мій).

Після ser. ¿De quién es esta toalla? (чий це рушник?) — Es mía. Відповіді es mi не буває: після mi обов'язково йде іменник.

З артиклем, замість іменника. Tu coche es blanco; el mío es gris — твоя машина біла, моя сіра. El mío заміняє mi coche, щоб не повторювати coche. Спитають, яка парасолька в підставці ваша, — el mío es el negro, моя чорна.

Es mío і es el mío відповідають на різні питання. Es mío — на «чиє?»: це моє. Es el mío — на «котре?»: ви вибираєте своє з-поміж кількох однакових. Показуючи на замок на шафці в спортзалі: este candado es mío (цей замок мій); вибираючи свій у ряду однакових: este es el mío (ось мій).

Lo mío означає «моє», «моя тема»: lo mío no es la cocina — куховарство не моє. А los míos — свої люди, родина: en Navidad, con los míos — на Різдво з рідними.

Suyo поводиться як mío: su coche, un coche suyo, es suyo, el suyo. Suyo так само багатозначний, і уточнюють його так само: ¿es suyo? перетворюється на ¿es de ella? або ¿es de usted?

Чому me duele la cabeza, а не mi cabeza

З частинами тіла, одягом і речами, які при вас, іспанська називає власника один раз — займенником перед дієсловом (me, te, se, le…), а перед іменником ставить звичайний артикль.

• Біль — це doler: me duele la espalda (болить спина), але me duelen los pies (болять ноги) — дієслово в множині, бо pies — множина.
• Усе, що ви робите зі своїм тілом або вдягаєте на нього, йде зі зворотним займенником: me lavo las manos (мию руки), se ha roto el brazo (він зламав руку), se puso el abrigo (вона вдягла пальто), quítate los zapatos (роззувайся).

Тепер речі. Друг біля турнікета в метро плескає себе по всіх кишенях і стогне: me he dejado la tarjeta en casa — проїзний удома забув (у Мадриді це Tarjeta Transporte Público). Чий проїзний, зрозуміло з me.

Me в me duele — той самий непрямий займенник, що й у me gusta: голова тут підмет, а ви — той, із ким це стається. Якщо gustar вам уже зрозумілий, doler влаштований точнісінько так само. У me robaron la cartera (у мене вкрали гаманець) потерпілий — той самий me: у кого вкрали. Так само влаштовані preguntar (питати) і pedir (просити); такі дієслова перелічено в статті про lo, la, le і se.

Інколи займенника немає взагалі — ситуація й так каже, чиє. Стоматологиня скаже abra la boca (відкрийте рота), і йдеться, звісно, про ваш.

Окремо про cortarse el pelo. Me he cortado el pelo означає «я підстригся», хоча стригла peluquera (перукарка). Колега, який питає ¿te has cortado el pelo?, просто помітив нову стрижку, і ніхто не думає, що ви стриглися самі.

Коли «мій» лишається

Фразу me duele mi cabeza зрозуміють одразу, помилки змісту в ній немає. Просто звучить як переклад, і Fundéu (фонд при RAE, що консультує іспанські медіа щодо мови) прямо радить із частинами тіла артикль: se torció el tobillo, а не se torció su tobillo. І про себе іспанці зазвичай розповідають через tener (мати) + артикль: tengo el pelo rizado (у мене кучеряве волосся), tiene los ojos verdes (у неї зелені очі). Mi pelo es rizado граматично правильно, але звучить як рядок з анкети.

Присвійний займенник повертається в трьох випадках. З людьми, як і українською: mi madre viene en Navidad (мама приїде на Різдво), mis hijos, mi casero (мій орендодавець). У протиставленні, навіть із речами: на столику в барі два однакові зарядні, і ви кажете ese es el tuyo, este es el mío (то твоє, це моє). І коли перед дієсловом немає займенника, який назвав би власника: Juana miró su mano (Хуана подивилася на свою руку) — без su фраза miró la mano лишає відкритим, чия це рука.

Що запам'ятати

Тіло й речі при собі — займенник і артикль: me duele la cabeza, te has dejado las llaves. Люди й порівняння — mi, mío, el mío.

Перевірте себе: mi, mío чи артикль?

Часті питання